25.09.1884 р. До Михайла Грушевського
| 1884 року 25 сентября. Кишинев |
Шановний любий добродію!
Ви пишете, що Вам «ніяково» обертатись до мене з листом як до незнакомого чоловіка… Нехай не буде Вам ніяково, земляче! Пишіть до мене, будьте ласкаві, коли Вам треба буде, бо це не Ви перший обертаєтесь до мене з причини літературного діла. Я тішуся, що нова українська література не є «глас вопиющего в пустыне». Вам і розум сказав і інстинкт підказав, на яку літературну дорогу стати, щоб послужити своєму краєві і своєму народові… бо жатва многа, а діячів на нашій ниві все-таки мало і на Україні і в Галичині. У Вас є талант; це Вам кожний скаже, хто прочитає Ваші проби. Та й лист Ваш написаний дуже добрим, чистим, легким українським язиком, що мене навіть дуже вдивило. З Вас вийде і белетрист добрий. Це вже я чую духом…
Тепер Ви далеко од України, але хто зна, де Вам прийдеться пробувати, вийшовши в жизнь. Може, доля знов поверне Вас в рідний народ. Тоді Ви будете наглядати жизнь народу й описувати свій народ і свій край; а поки що придивляйтесь до життя за Кавказом, пишіть про жизнь народу або грузинського, або армянського, пишіть по-українській, і… це все буде інтересно. Рукописи присилайте мені, а я передам або в наші збірники, або в галицьке «Діло» чи «Зорю».
Мій адрес Ви знаєте: Ів. Семеновичу Левицькому. Напевно скажу Вам, що до кінця октября я буду в Кишиневі, бо я думаю вийти в одставку, і, мабуть, переїду на життя в Київ. Тоді я дам про свій адрес звістку. Я торік слабів на пропасницю та нерви і їздив на води. Трохи поправився, але чую, що для здоров’я мені треба б покинути службу. Що стосується до «поганої чутки», про котру Ви, земляче, згадуєте, то треба сказати, що ця чутка дуже перекрутилася, поки дійшла до Тифліса. Діло в тім, що цензура не дозволила друкувати по-українській «Старих батюшок» у «Київській старині» і насилу дозволила друкувати по оригіналові тільки розмови дійових осіб. Посилаю Вам адрес львівської газети «Діло».
Випишіть «Діло» та й читайте, щоб привчитись до літературного українського язика. Язик «Діла» спочатку здасться Вам трохи чудним, але все-таки це уже літературний.
Прощайте. Бувайте здорові та не лишайте музи, бо Ви для неї родились.
Щиро поважаючий Вас
Ів. Левииький-Нечуй.
Не присилайте марок!
Примітки
Подається за публікацією в журналі «Україна» (1967, № 22, стор. 24). Автограф зберігається в ЦДІА у Києві.
Листування І. С. Нечуя-Левицького з М. С. Грушевським охоплює період з 1884 р. по 1906 р. Почалося воно, коли М. С. Гру-шевський був учнем Тифліської гімназії, а І. С. Нечуй-Левицький вчителював у Кишиневі. Спочатку Грушевський просив письменника відписати йому на ім’я учителя Йосипа Рогалевича, але останній, певно, не передав одержаної відповіді. Тому наступні листи він просив адресувати безпосередньо йому. Листування стосувалось головним чином друкування художніх творів. Автографи листів зберігаються в ЦДІА УРСР у Києві (ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 1 – 45).
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 295 – 296.