[Епілог]

Михайло Старицький

Вже майже три віки в давнині сідій

Пірнуло з часу того злого;

Колишніх кривавих та славних подій

Не сталось і сліду малого;

Де врава ревіла, де бенькет лунав,

Тепер там щириця та висохлий став.

А люди, нащадки славетних орлів,

Що бились за край і за волю,

Блукають понуро край борон, плугів,

Та все не по власному полю,

Та й самі свавольці – пани-королі –

Марніють в неволі на рідній землі…

І сумно надокіл… Покрай течії

Шепочуть но верби похилі,

Як бились з-за кривди дві рідні сім’ї,

І горя добились, безсилі…

А буйний часами питає й зітха:

«Коли ж та розрада минеться лиха?!»

Примітки

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 228 – 229.