[Намісництва]

Луняк Є.

Р. 60. – Новгород-Сіверське намісництво.

Воно складало частину Малоросії чи Київської губернії й поділяється на одинадцять повітів, серед яких Новгород-Сіверський, Сосницький, Конотопський, Коропський, Кролевецький, Глухівський, Погарський, Новомістський, Стародубський, Суразький, Мглинський.

Міщани Новгорода-Сіверського, Стародуба, Мглина, Погара користуються магдебурзьким правом.

Сосниця. Це село, що перетворилося на місто, розташоване у місці впадіння Убіді в Десну, навпроти гирла Сейму. Воно належало раніше до Чернігівського полку й має десять церков. Тут відбуваються два відомих ярмарки. Сосниця перебуває за 72 версти від Новгорода.

Конотоп. Це місто підпорядковувалося раніше Ніжинському полку. Воно розташоване на середній течії Сейму в 30 верстах від Путивля. Тут відбулася кривава битва 16 липня 1659 р.

Короп. Маленьке містечко.

Кролевець, маленьке містечко. Щорічно тут відбувається великий ярмарок.

Погар, маленьке містечко. Одне з тих, які були віддані гетьману графу Розумовському в 1760 р. Воно було відоме в давнину під назвою Ладегост [397].

Портрет козака.
Малюнок Жана-П’єра Норблена де Гурдена (1745-1830)

Новомісто. Я не маю жодних свідчень про це місто. Воно розташовано на правому березі Іпуті в 153 верстах від Новгорода.

Суразьк. Подібне й щодо цього міста.

Мглин, маленьке містечко.

Р. 61. – Подарунок, зроблений мсьє графу Розумовському полягав у наступних містах: Топаль, Погар, Баклань, Шептаки, Мглин, Почеп. Місто Ропськ [398], що належало до гетьманських володінь, було включене до Росії.

Чернігівське намісництво.

Це намісництво також складало частину Малої Росії. Воно поділяється на дванадцять повітів, серед яких Чернігівський, Городнянський, Березнянський, Любецький, Борзнянський, Ніжинський, Прилуцький, Лохвицький, Зіньківський, Гадяцький, Глинський [399], Роменський.

Чернігів досить вдало розташовано на Десні. Його міщани користуються магдебурзьким правом, так само, як і в Ніжині.

Ніжин. Греки є майже єдиними, хто займається комерцією в цьому місті, через яке вони чи то переїжджають, чи то проживають тут постійно. Вони судяться за своїми власними законами. Однак зараз тут є й багато купців з Росії.

Городня. Я не маю жодних свідчень про це місто.

Березин [400]. Те ж саме й про це місто.

Любеч, маленьке містечко, розташоване на Дніпрі.

Борзна була випалена пожежею в 1762 р.

Лохвиця, маленьке містечко на Сеймі.

Зіньків, місто, що підпорядковувалося раніше Харківській губернії, Ізюмській провінції.

Гадяч, який називають також Гадяч.

Ромна чи Ромен, місто.

Київське намісництво.

Це намісництво є дуже стиснутим, як

Р. 62. – можна було щойно це побачити. Воно поділене на дванадцять повітів, серед яких Київський, Фастівський, Остерський, Козелецький, Пирятинський, Переяславський, Золотоноський, Городищенський, Говтвинський, Хорольський, Миргородський, Лубенський.

Міщани Переяслава користуються магдебурзьким правом.

Фастів. Я не маю жодних свідчень про це місто.

Остер, місто, розташоване на Острі при його впадінні в Десну.

Козелець – на Острі, в 72 верстах від Києва.

Пирятин. «Російський словник» і Бюшинг [401] не говорять про нього нічого.

Золотоноша. Не має ніяких свідчень про це місто в «Російському словнику». Воно розташоване на річці з такою ж назвою.

Городище, місто.

Говтва. Я не маю жодних свідчень про це місто.

Хорол, місто.

У Києві побудували арсенал. Поділ, який знаходиться у підніжжя пагорбу, на якому стоїть цитадель, є єдиною частиною міста більш-менш заселеною. Воно має близько двох тисяч будинків. Тут проводиться жвава торгівля польським зерном, харчовими продуктами з України та Білої Росії. Ця комерція ще більш пожвавилася, зважаючи на торгівлю в Херсоні та на Чорному морі. Я говоритиму про Україну та Малу Росію в статті про Катеринославське намісництво.

Харківське намісництво.

Це намісництво утворене в 1765 р. Катериною ІІ. Фона сформувала тут п’ять слобідських полків, які підпорядковувалися керівництву в Білгороді. В указі

Р. 63. – від 1-го серпня було сказано, що в цьому окрузі все прийшло в безлад, що солдати змішалися з міщанами і що козаки, які не приносили жодної користі, стали занадто тяжкою повинністю для мешканців. Тож все це змусило імператрицю утворити п’ять слобідських полків на регулярній основі, подібно до інших військ, і визначити права та обов’язки мешканців цієї губернії. Їх запевняли в цьому указі, що не буде здійснено жодного замаху на їхні привілеї; що завдяки цьому впорядкуванню вони будуть звільнені від безкінечних утруднень, яких вони зазнавали раніше і що, завдяки цьому заходу, принесуть більше користі правителю та батьківщині.

Це намісництво ділиться на п’ятнадцять повітів, серед яких Харківський, Валкський, Ізюмський, Чугуївський, Краснокутський, Богодухівський, Охтирський, Лебединський, Недригайлівський, Миропільський, Білопольський, Сумський, Хотмизький [402], Вовчанський, Золочевський.

Валки – місто.

Чугуїв, місто, розташоване на Донці за 80 верст від Білгорода. Тут живуть 280 купців. Воно підпорядковувалося раніше Білгородській губернії та провінції. Більша частина мешканців – росіяни, решта – козаки та калмики-християни. Тут виробляють гарне вино.

Краснокутськ, місто, розташовано на Мерлі, яка впадає у Ворсклу. Воно знаходиться у 40 верстах від Охтирки.

Богодухів – місто.

Лебедин – місто.

Недригайлів, місто. Воно підпорядковувалося раніше Білгородській губернії, Севській провінції.

Мирополче [403], місто на річці Псел в 60 верстах від Білгорода. Воно складало раніше частину провінції та губернії тієї ж назви.

Білополь [404]. Я не маю жодних свідчень про це місто.

Хотмизьк. Те ж саме й про це місто.

Вовчанськ або Овчанськ, розташований на Вовчанці [405], яка впадає в річку, що називається Тукуя (Toukoua), а та в Сосну, а ця остання в Дон [406]. Він перебуває в 10 верстах від Острогозька. Раніше підпорядковувався Воронезькій губернії та провінції…

Катеринославське намісництво.

Р. 73. – Це намісництво утворене в 1764 р. Катериною ІІ під назвою Новоросії. Воно зазнало багатьох змін. Спочатку до нього було приєднано всі ті землі, що були відступлені Росії за Кучук-Кайнарджийським договором,

Р. 74. – а згодом і Крим. Його новий вигляд усталено в 1784 р.

Це намісництво поділяється сьогодні на дві провінції – Катеринославську та Таврійську чи Кримську.

Катеринославська провінція поділяється на п’ятнадцять повітів, головними містами яких є Катеринослав, Херсон, Єлисаветград, Новомиргород, Олександрія, Кременчук, Полтава, Костянтиноград, Алексополь, Новомосковськ, Павлоград, Маріуполь, Донецьк [407], Бахмут і Слов’янськ.

Катеринослав. Це столичне місто завдячує своїм іменем Катерині ІІ, його засновниці. Спочатку його побудували на лівому березі Дніпра поблизу маленької річечки під назвою Кільча (Kiltcha), яка впадає неподалік від того місця до Самари. В 1784 р. його перенесли ближче до Кайдака (Kaїdak), який здавна був на сусідньому березі Дніпра. Це відбулося тому, що нове місце було набагато вигідніше. Греки, вихідці з Криму, осіли тут в 1779 р. Імператриця затвердила щодо них багато привілеїв, які були підтверджені окремим указом.

Херсон. Дивіться стор. 448 [408]. Це місто розташоване в гирлі Інгулу на правому березі Дніпра в ста верстах від Чорного моря, на 50? 19’ 45’’ довготи та 46? 38’ 30’’ широти, в місцевості цілковито позбавленій лісистості. Ширина лиману навпроти Херсона складає близько 15 верст; однак в цьому місці розкидані низенькі острівці, які повністю занурюються в воду під час паводків і на яких не росте нічого, крім очерету. Річкові схили тут пологі. Генерал Ганнібал [409] розпочав тут будівництво в 1778 р. Він побудував тут фортецю на невеличкому узвишші. Це була споруда з реданами, яку більшою частиною розібрали в 1784 р., щоб переробити її за новим планом. Зараз вона досить простора й оточена доволі високим земляним валом і

Р. 75. – ровом. Всередині знаходиться адміралтейський корпус, який складається з досить великого числа кам’яних і дерев’яних будівель. Тут будують військові кораблі, які спускають за допомогою понтонів до Глибокої [410] (Glouboka), що знаходиться в 30 верстах звідси. Великі судна не можуть дістатися аж до міста через мілини, які знаходяться гирлах річкових рукавів. Тільки в Глибокій відбувається оснащення кораблів. З кожного боку фортеці існує передмістя: одне з них називають військовим, а інше – купецьким. Фортеця та два передмістя займають простір близько шести верст і мають чудовий вигляд з протилежного берегу. Майже всі будівлі тут роблять з дерева. Тут утворено кілька торгівельних домів: один австрійський, один польський, який має великі статки, та один французький, на ім’я мсьє Антуана, який має також подібне утворення й у Константинополі. Найбагатшим негоціантом Катеринославщини є росіянин на ім’я Фалєєв [411] (Fallef).

Російські, турецькі судна та кілька австрійських барків є єдиними, які пришвартовуються в порту Херсона. Ввізну торгівлю складають головним чином вина, горілка, сухофрукти, сіль, олія, кава, прянощі, сукно тощо, а вивізну – збіжжя різного гатунку, коноплі, дерево, сало, шкіра, смола, тютюн, поташ і т. п. Хоча це новоутворене місто не є дуже великим, його розвиток є визначним, особливо якщо зважити на його розташування в безлюдній та абсолютно голій пустелі. Необхідно було завозити сюди людей і матеріали. Взимку ріка вкривається тут такою міцною кригою, що можна перетягувати нею артилерію. Мсьє Бюшинг повідомляє в першому томі останнього видання своєї «Географії», виданої в Гамбурзі у друкарні Бона в 1787 р., що в 1786 р. в Херсоні нараховувалося

Р. 76. – 10 тисяч душ без гарнізону. Йому дали назву старовинного міста Херсона чи Корсуня, розташованого на північному заході Криму. Оскільки навантажені судна не можуть підійматися вгору лиманом аж до міста, їх розвантажують і полегшують в Коскоу [412] (Koskoú). Катерина ІІ мала тут зустріч з імператором в 1787 р.

Новомиргород, місто розташоване на річці Велика Вись, яка впадає в Синюху, за 150 верст від Єлисаветграда.

Олександрія, нове місто, розташоване на Інгульці.

Кременчук. Дивіться стор. 443. Це місто розташоване між Києвом і Херсоном. Тут сходяться шляхи між ними. У ньому проживає близько 4 тисяч душ. Існував проект в 1784 р. перевезти його на сто верст нижче через постійні повені. Воно знаходиться у рівнинній і піщаній місцевості на 51? 8’ 45’’ довготи та 49? 28’ широти.

Єлисаветград стоїть на Інгулі, поблизу струмка Сухоклей-Кам’яний.

Костянтиноград [413] – на Орелі [414].

Алексополь [415] – місто, розташоване на тій самій річці.

Новомосковськ – на Дніпрі.

Павлоград – нове місто.

Маріуполь або Маріемполь, розташований у гирлі Кальміуса (Kalpious) на Азовському морі.

Донецьк – на Донці.

Словенськ або Слов’янськ. Це місто знаходиться в ста з половиною верстах від Катеринослава. Його єпископ має титул єпископа слов’янського та херсонського.

Гадаю, я повинен сказати про Україну та Малу Росію перед тим, як перейти до опису Тавриди.

Примітки

397. Найпоширеніші форми старої назви Радегост, Радогощ.

398. Нині село Новий Ропськ Климовського району Брянської області Росії.

399. Центром якого був Глинськ, нинішнє село Роменського району на Сумщині.

400. Тобто Березна, селище міського типу Менського району на Чернігівщині.

401. Антон-Фрідріх Бюшинг (1724-1793), відомий німецький, теолог, географ і педагог. Довгий час працював в Росії.

402. Назву Хотмизьк (Хотмыжск), нині село у Борисовському районі Білгородської області Росії, подано як Kolmeis.

403. Сучасне Миропілля Краснопільського району на Сумщині.

404. Нинішнє Білопілля на Сумщині.

405. Сучасна річка Вовча.

406. Вочевидь, автор використовував не зовсім точну мапу регіону, бо річка Вовча, на якій стоїть Вовчанськ, є притокою Сіверського Донця, а під назвою річок Тукуя та Сосна прихована єдина річка Тиха Сосна (Тихая Сосна), що протікає неподалік, яка дійсно впадає у Дон і яку він, напевно, сприйняв за дві окремі річки.

407. Нинішній Слов’яносербськ в 1784-1817 рр. носив назву Донецьк.

408. Автор посилається тут і далі на попередній другий том «Фізичної, моральної, цивільної та політичної історії сучасної Росії».

409. Іван Абрамович Ганнібал (1735-1801), один з засновників Херсона.

410. Глибока Пристань знаходилася неподалік сучасного села Софіївка Білозерського району на Херсонщині.

411. Михайло Леонтійович Фалєєв (1730-1740-і – 1792), багатий російський негоціант, підтримував економічні проекти Потьомкіна щодо створення та розвитку нових міст на півдні Російської імперії. Керував роботами стосовно покращення судноплавства по Дніпру в районі порогів.

412. Цю назву, вочевидь, новій і не дуже зручній пристані дали грецькі моряки. У перекладі з грецької κώ? κού (в сучасній грецькій мові поширена форма πώ? πού) означає «що і де».

413. Нинішній Красноград, назву Костянтиноград місто носило з 1784 по 1922 р., а до того з 1731 р. називалося Білевськ.

414. Насправді, на річці Берестовій, яка є притокою Орелі.

415. Таку назву мала Царичанка в 1784-1797 рр. на честь російського генерал-майора Федора Пантелеймоновича Алексополя (1758-після 1816).

Подається за виданням: Луняк Є. Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. – Ніжин: 2013 р., с. 396 – 402.