Кам’яні строфи

Богдан-Ігор Антонич

На землі каміння, а на небі зорі,

і одні, і другі є однаково тяжкі,

та, хоч спротив серце плугом крику зоре,

з уст не зрине слово скарги в жалості м’якій.

Навпаки, у твому серці мужній спокій,

гордо й твердо піднесеш на небо тихий зір,

аж у тишині безмовній та глибокій

градом стріл спливуть на землю міліони зір.

І мовчатимуть уста під синій неба смерк,

мов статуя з каменю, холодна та німа,

бо є тільки безвість, і є тільки смерть,

і нічого більш нема.

Четвер, 13 квітня 1933

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 299.