«Над містом ширяють тіні...»

Богдан-Ігор Антонич

Над містом ширяють тіні,

над містом із свистом літак,

над містом місяць, наче ліхтарня,

а в місті ліхтарні – червоний мак.

Так треба, треба так.

Поет має окуляри

в золотій оправі

і читає реклами кіна «Омана»…

Тільки ніч, мов каштан, цвітуча зорями,

тільки ніч бензиною п’яна.

Завтра відчиняю вікно.

Ранок терпкий, мов кисле вино.

Ледве запалиться світлом світання

на вулиці хлопець у дірявих черевиках

продає щоденники.

Вигукує:

«Японський міністр заповідає війну».

Місто – сонет з каміння, цегли й скла.

П’ятниця, 14 квітня 1933

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967» (під заголовком «Тіні над містом»). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 300.