«Тюльпани два, мов ти зо мною...»

Богдан-Ігор Антонич

Тюльпани два, мов ти зо мною,

на двох краях життя пустелі

даремне кличуть, лиш водою

йдуть світла золоті тунелі.

Червоне полум’я двох квітів

крізь сіру тінь, крізь сіру тишу.

Так родяться мистецтво й міфи

із туги за далеким, вищим…

За кращим, більшим, за незнаним,

що підняло б над світу низом.

Два райські птахи – два тюльпани –

карає ніч за мрії безум.

Червоне полум’я двох квітів

просвітлює сіряву сутінь,

червоне полум’я тюльпанів –

цвісти, горіти, проминути.

Примітки

Подаємо за першопублікацією: Ми. – 1939. – Кн. 1 (8), січень – лютий. – С. 49.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 311 – 312.