У січневе свято

Богдан-Ігор Антонич

Рік вісімнацятий – надії і тривоги –

родився в куряві натхненних, віщих бур.

Не маки – це стяги квітчались на дорогах

і військо підіймалось на шляхах, мов мур.

Рік вісімнацятий – тривоги і надії –

здіймався в сяйві здійснених, прадавніх мрій,

і Київ, місто над містами, знов завії

і війни зустрічав, полки відважні й бій.

Нові бійці, нові поети виступали,

вночі Грушевського хилилась голова,

коли складав рядки нових універсалів

і змістом буряним запалював слова,

такі близькі, й далекі, й прагнені до болю,

і найдорожчі, й надуживані найбільш:

Вона – одна і самостійна, правда й воля –

слова, що палять і п’янять, мов темний хміль.

Горіння літ, що буйним спалахнули палом,

коротку славу, що дзвеніла по землі,

згадаймо мовчки й перед тінню днів минулих,

задумавшись хвилину, чола похилім.

Примітки

Подаємо за першопублікацією: Життя і знання: ілюстрований популярно науковий журнал-місячник. – 1936. – Ч. 1, січень. – С. 1. Над текстом вірша – портрет М. С. Грушевського.

22 січня 1919 р. у Києві відбулося урочисте проголошення Акту про Злуку ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) і УНР (Наддніпрянська Україна) в єдину соборну Українську Народну Республіку.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 308 – 309.