«Помрем і матері-землі ласкавій...»

Богдан-Ігор Антонич

Помрем і матері-землі ласкавій

складем тягар життя, що закоротке

здається завжди нам, щоб наші справи

і наші думи в дійсність перелить,

задовге знов, щоб тягару не чути,

шумке й хвильне, ненависне й солодке.

Усі відійдемо натруджені,

лиш слово наше й пам’ять наших вчинків,

горіння і скорботи вічний слід,

у ній записані й осуджені,

триватимуть у невідомість літ!

Примітки

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 315 – 316.