Малий гімн

Богдан-Ігор Антонич

Не втіха, друже, – не насолода

отак сплітати черги рим.

Пливу піснями на Лети водах

до пристані, що зветься – стрим.

Переливати в бездушність слова

сердешний зміст найкращих літ.

Так руйнувати і так віднова

щоденно будувати світ.

Аж стане пісня, аж стане серце,

аж прийде наша мати – Ніч.

І нас обійме, й божеським герцем

замінить в камінь – мертву річ.

Піду самотній і непохитний

з зорею Ночі над чолом.

В цім неспокійнім, в цім рванім ритмі

у порожнечу б’ю крилом.

Тонкі поети, палкі герої

однако гинуть, однако йдуть.

Моєї пісні – моєї зброї –

перед ніким я не складу.

Понеділок і вівторок, 21 і 22 серпня 1933

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп, ф. 10, од. зб. 175). Третю строфу публікуємо вперше.

Інший варіант опубліковано без заголовку: Дніпро. – 1968. – № 10. – С. 138 (публікацію підготував М. Ільницький):

Не втіха, друже, не насолода,

отак сплітати ритм.

Пливу піснями по Лети водах

аж до мети, що зветься стрим.

Сумні поети – грізні герої

однако гинуть, однако йдуть.

Моєї пісні – моєї зброї

ні перед ким я не складу.

Аж стане пісня, аж стане серце,

аж прийде чорна мати – ніч.

І нас обійме божеським серцем,

замінить в камінь – мертву річ.

…Піду самотній і непохитний

з зорею ночі над чолом.

Лета – за давньогрецькою міфологією: річка забуття в підземному царстві.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 306.