«Не пий води на товщ!»

Богдан-Ігор Антонич

Не пий води на товщ! Йдеш спати – зуби вимий!

Це мудрість, що для всіх, це мудрість, що не в’яне.

Мальовані квітчасто кубла славних сімей,

фіалки, ліжко, цуцик і стандарт кохання.

В м’якім атласі ночі сплять, мов пні, подружжя,

труна кохання – ліжко, кислий хміль, подагра.

Це душі і тіла на терезах байдужих,

і місто вінчане стягами ранніх заграв.

Кохаються й їдять завзято, заздро, товсто

і парафінову олію лиють у шлунки,

а сон, мов тепле хутро, гріє тіло повстю,

аж ранок квіттям світла в шиби гримне лунко.

Аж ранок сонця кран відкрутить певно й різко,

й розгорне тіні, наче чорне клоччя,

мов з водогона струм, ллє полум’я на місто

дня течія й у вулиць річищах булькоче.

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967» (під заголовком «Ранок у місті»). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп. ф. 10, од. зб. 176). Авторська примітка: «див. 2 січня 1936» (попередній рукописний варіант, написаний 2-го січня 1936-го року, у іншому зошиті; на сьогодні він невідомий).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 308.