Книжка

Богдан-Ігор Антонич

(з приводу «Свята книжки»)

Оце вони: одна в обгортці сірій,

а інша чепурненька, наче пава.

І різний зміст: ця щира, повна віри

і серця повна, писана горінням,

і кров’ю писана, а та важка

надумою і правд насінням,

хоча не раз буває і така,

що в гарний одяг… вбрала зміст лукавий.

Чи журишся, радієш, чи то мрієш

про краще Завтра, чи шукаєш слова

науки у непевності й незнанні,

чи слів потіхи у журбі й ваганні,

чи теж коли переливається по вінця

снага юнацька, буйна, молода,

чи журишся, радієш, чи то мариш –

це завжди вірний, помогти готовий,

наш друг, це наша радість, це товариш

хвилин дозвілля і хвилин труда.

Побудний, надокучний, що з дрімоти

нас кличе, соннощі й нудьгу зганяє,

це лік на ялове неробство наше

і на ледачість нашу, на турботи,

це лік, але й – суддя, що нас картає.

Це теж скарбниця, що у ній складаєм

не мій, не твій, а – скарб усіх нас спільний,

горіння, прямування, волю збірну

збірноти, що в ній суджено нам жити,

народу мудрість і натхнення квіти.

Це теж скарбниця, що у ній знаходим

по наших предках спадок віри й праці.

Це теж посол, що нас охоче вводить

у тереми надбання інших націй.

Примітки

Подаємо за першопублікацією: Життя і знання. – 1936. – Ч. 10, жовтень. – С. 273. Надруковано також: Краківські вісті. – 1940. – Ч. 103. – С. 1.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 314 – 315.