«За зорею, що, мов іскра, має...»

Богдан-Ігор Антонич

(За зорею, що, мов іскра, має

побреду, неначе тінь.

Розгорнулась льодовим розмаєм

синьосрібна далечінь).

Зоряна безодня, шлях широкий,

в темряві загасне спів.

Тільки місяць – сторож одинокий –

береже моїх слідів.

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967» (під заголовком «За зорею, що стрілою сяє…»). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175). Перший рядок має варіант «За зорею, що стрілою тне», поданий у дужках. Першу строфу взято у дужки; помітка до строфи: «(?)».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 305.