Наш перстень

Богдан-Ігор Антонич

І кров і ртуть – вогонь і холод

корінням жил пливуть крізь тіло.

Мов перстень, час замкне навколо

непереможно і всеціло.

Хай гострим серпом вік доспілий

колосся мрій із серця витне,

залишиться цей погляд смілий,

чоло невгнуте, непохитне.

До всього людського причетна,

гордуючи шляхом утертим,

ось молодість високолетна

зірве холодний овоч смерті.

Понеділок, 7 серпня і вівторок, 15 серпня 1933

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175). У другому рядку першої строфи слово «пливуть» має варіант «пливе». В останньому рядку третьої строфи слово «аж» взято у дужки і подано як варіант початку рядка.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 305.