Жолудь

Богдан-Ігор Антонич

Мов блискавка різнула око,

не бачу більш, не чую більш.

І десь на серця дні глибоко

дуднить зловісно вірш.

Аж місяць круглий, наче жолудь,

скотився з неба, впав і ліг.

Аж кров із жил стекла додолу,

все мармур, крейда, сніг.

Так дійсність мріям все перечить,

в усьому правда лиш одна,

що від життя немає втечі,

а вічність є страшна.

П’ятниця, 26 травня 1933

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 304.