Примари

Богдан-Ігор Антонич

Мій друже незнаний здалека,

чи дійде до тебе цей вірш?

Зашморгнена петля на горло

нас давить і тисне все гірш.

Хотів би сказати це краще,

не вмію знайти інших слів,

не можу співати інакше,

як усміх в устах пошарів.

Бліді та упирні обличчя

все будять мене серед сну.

В ніч темну зриваюсь і кличу,

бо бачу примару страшну.

Хіба не забуду ніколи

очей лиховісно грізних,

тих іскор, що згірдно кололи,

тих іскор, що били у них.

Мов тінь, поза мною все ходить

цей привид жахливо німий.

Високі до неба є сходи,

глибокі є безвісті тьми.

Ця пісня не лагода ніжна,

сягає і глибше, і ширш.

Хай зрине на тебе дряпіжно,

мов сокіл, похмурий, злий вірш.

Прости, що у душі ллю трійло,

прости мені, друже, цей спів.

Не можу співати спокійно,

бо в серці розпука та гнів.

Понеділок та вівторок, 19 і 20 грудня 1932, вівторок, 18 квітня 1933

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175). В останньому рядку другої строфи слова «в устах» мають варіант «в очах». В останньому рядку третьої строфи слово «страшну» має наголос «страшну». У першому рядку четвертої строфи слово «забуду» має варіант «забути». У першому рядку шостої строфи слова «не лагода ніжна» мають варіант «не лагоди ніжмо». Останній рядок п’ятої строфи виправлено: із «що мусіли їх перейти» на «глибокі є безвісті тьми». В останньому рядку шостої строфи слово «сокіл» має варіант «яструб», а слово «похмурий» – «суворий». В першому рядку сьомої строфи слова «у серце» виправлено на «у душі». Од. зб. 66 – 6 містить рукопис чотирьох строф – перших трьох та останньої. Тут третій рядок першої строфи має вигляд: «Зашморгнута петля на горло».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 301 – 302.