Sechs Uzulenlieder

J. Fedkowicz (Юрій Федькович)

Denk’: Wenn die Rose auch keine Rose war’,

Wäre sie Rose doch, und schliess’ daher:

Würde die Liebste mein auch nicht mein Liebchen sein:

Wäre sie doch mein Lieb, weil sie mir lieb!

Denk’: Was die Stern’ doch so sich zerfunkeln thun!

O, dass ich einer war’, wollt’ nimmer ruh’n,

Bis ich dem Liebchen süss thät’ fallen vor die Füss’.

Und zu ihr funkeln thät’, wie lieb ich’s hätt’!

Sang was ein Vöglein, sang in den Tag hinein.

O, dieses Vöglein, das, das wollt’ ich sein!

Von früh bis Abends thät ich mich zersingen spät’

Der Allerliebsten mein tagaus, tagein.

О dass ich/s wüsste, wo hier ein Schreiber ist,

Der auch schön schreiben thät’. Ja, wenn ich’s wüsst’!

Gäbe ihm, was ich hätt’, auf dass er schreiben thät:

Was du doch lieb mir bist… Ja, wenn ich’s wüsst’!

Seh’ ich ‘ne Blume, denke für mich so hin:

Wenn ich dies Blümchen war’ und schön thät’ blüh’n;

Thät’st du vorübergeh’n, thät’ ich dich bitten schön:

Steck mich an deine Brust, mein’ Herzenslust!

Oft thu’ ich denken: alles nach seiner Art!

Doch wenn mein Liebchen stürb’, war’s gar zu hart.

Nicht leben könnt’ ich doch, und sterben minder noch,

Denn sah dich einmal wer, stirbt nimmermehr!

Шість гуцульських співанок (переклад Володимира Лучука)

Троянди, як ти їх не називай, –

Трояндами залишаться, і край:

Не зневажай, молю, закоханість мою,

Кохання ж бо, клянусь, ніколи не зречусь!

О, скільки й в небі гасне зір ясних!

Якби ж я стати міг одною з них,

Ото б я засіяв, до любих ніг упав –

Світити їй, володарці моїй!

Весь день пташки співають у гаю.

Якби ж я став подібним солов’ю,

Прославив би як стій у пісні голосній

Любов свою, бо так її люблю!

О, хто б мою кохану описав

Словами ніжними? О, коб я знав!

Про те, як много мрій таю в душі своїй,

йому б я розказав… О, коб я знав!

Як чічку десь побачу, далебі,

То подумки зсе тішуся собі:

Якби я квітом був, довірливо б шепнув:

Зірви мене, зірви, на грудях приколи!

Примітки

Solcher Liedchen ist bei den Uzulen Legion.

Друк. Am Tscheremusch, 1882, стор. 123 – 126.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 782 – 783.

Автограф невідомий.

Переклад В. Лучука друкується вперше.

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 229, 537.