Дарма

Юрій Федькович

Голубко-серце, надіє,

Куда ти знов ся зриваєш?

Куди летіти гадаєш?

Не видиш, буря як віє?

Голубко-серце, надіє,

Лишися дома, небого;

Вже не діб’єшся до того

Небесного твого покою,

Де сонечко милостю гріє,

Де серце плакати не вміє,

Де світ сміятьця не сміє…

Вже дарма, серце надіє!

Примітки

Друк. Мета, 1863, ч. 1, стор. 16.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 157.