Лист
Юрій Федькович
Ой два жовнярі молоденькі
Та як два братчики ріднесенькі
Сиділи нічков мая в маю,
У Вероні-місті, в волоськім краю;
Сиділи нічков тай тужили,
Ані словечка не говорили,
Ані словечка половину.
А місяць світит як у днину.
Сховався місяць в ясні зорі,
Один се жовнярь дивит ‘д горі,
Другий клонит головочку
Як та пташка до листочку,
Як та пташка-соловіє.
Коли серденько в йому мліє.
Та й промовив тихо, тихо:
«Камрате-брате, як ми лихо!
Не додержу».
«Ой брате милий,
Ти мій соколику білокрилий,
Зіприся, душко, мені на груди,
Та чей ти зараз легше буде,
Та і головка перестане,
Та і серденько відов’яне.
Лише не плач ти, мій соколе,
Бо моє серце се розколе;
Не плач, Васильку, збудься жалю,
Я тя не пущу до шпиталю».
«Ой пустиш, брате, що робити,
Коли мені би вже не жити.
Але коли хоть написати,
Та написати, защебетати,
Як соловейко в темнім гаю
До моїй ненечки, що їй маю,
До моїй неньки рідненької,
Та як зозульки сивенької! –
Ой брате милий, милесенький,
Та як мій рідний, ріднесенький,
Маю озьде два крайцарі
На голоді на складані:
Озьми їх, брате мій, любчику,
Ти щирий, щирий мій голубчику,
Та пійди рано до крамниці,
До крамниці як світлиці,
Та й купи собі два листочки
В купецької дочки, волошочки;
Оба листочки паровані,
Позолочені, намальовані
Серединою як калиною,
Бережками мережками,
А по кінцях як звоздочки,
А все дрібненькі, невеличкі. –
А як я, братчику, вже загину,
Витеши трумну-домовину,
Та помалюй доокола,
Зложи в ню брата як сокола.
Та й сядь собі темною нічкою
По кінець віка, перед свічкою,
Та й озьми листи намальовані,
В купецької дочки покуповані.
Та озьмеш перо білесенькоє,
Та й озьмеш писати, порошити,
Словечками ворожити,
А сльозами посипати,
Ліпити обручкою,
Щоби знала моя мати,
Що твоєю то ручкою.
Щоби знала моя ненька,
Що легше конати,
Як є ручка вірнесенька
Листок написати.»
Примітки
Друк. Вечерниці, 1862, ч. 9, стор. 65.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 110 – 111.