Шельвах

Юрій Федькович

Ой та нікому так, нікому,

Та як жовняру молодому!..

У кабатинці, у ремнію

Ходить шельвах по каміню

Ой та по зимнім, зимнесенькім

У кабатиню тонесенькім.

Ой ходить шельвах по морозі,

А камінь тріснув на підлозі;

Ой камінь тріснув, жовнярь свиснув,

До себе ціпко гвер притиснув

Та й білі руки ломле, гріє,

Що аж му серце в грудях мліє…

«Ой серце моє крем’яноє,

Чому не тріснеш й ти надвоє!»

Укрився місяць зороньками,

Заплакав жовнярь сльозоньками;

Заплакав жовнярь сині очі,

А під ногами сніг скрегоче.

А жовнярь ноги підоймає,

До місяченька промовляє:

«Ти, місяченьку-перекрою,

Не дай ти, боже, долю мою!»

Примітки

Друк. Вечериці, 1862, ч. 7, сгор. 58.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 107 – 108.