До М. Д.

Юрій Федькович

І я гуцул і ти гуцул,

Оба носимо сердак куций,

Оба в лісі родилися,

У Черемші хрестилися,

З ведмедями жмурка грались –

Кресак волев обтикали, –

Та не знали, котров доля

Нас вирядить дорогою,

Чи лихою, чи доброю.

А в нас доля добра була,

За нас обох не забула,

Та хотіла нас панами

Постановити – та п’яна

Нас – що мала у покої

Посадити – а в’на свої

Баранчики під ножиці

Ще й німецькі небожиці

І всадила! – Оттаке-то

Наробила доля тота!

А хто винен?..

Примітки

Друк. Правда, 1868, ч. 21, стор. 246.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 320 – 321.

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 21, с. 246. На основі першодруку в Писаннях твір віднесено до розділу «Поезії 1868 – 1876 рр.», та доведено, що він написаний у 1863 р. (див. прим. до поезії «Душко моя розмаїта»).

М. Д. – Михайло Дучак, близький товариш, «званий брат» Федьковича з часу армійської служби.

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 523.