«Б’ють дзигарі дванадцяту годину…»

Юрій Клен

Б’ють дзигарі дванадцяту годину,

і подушка обличчя холодить.

Ось за поріг ступлю: невловна мить –

і в царство мрій мережаних полину.

І враз безмірним стане тихий овид.

Душа в осіннє озеро ввійде,

і пряжа, та, що вересень пряде,

вся перетвориться в блакитний сновид.

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 101 – 102.