«Морозяні, прозорі ранки…»

Юрій Клен

Морозяні, прозорі ранки.

Над полем сонна благодать.

Розкриті настіж двері ганку,

і ще не хочуть айстри зав’ядать.

Як вийдеш – паморозь на травах,

неначе срібна сивина,

а із гаїв мідяно-ржавих

така дзвінка доноситься луна…

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 102.