«Розвісив вітер багряниці…»

Юрій Клен

Розвісив вітер багряниці

за звечорілим сосняком,

і вже в коралях із брусниці

гуляє осінь за ставком.

Моя душа блакитний килим

до неї стеле по воді:

«Ходи, тут ми наметом схилим

дерева сонні і руді».

Як їй любов свою освідчу?

В одежах з золота і сна

вона простує крізь сторіччя

така незмінна і ясна!

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 103.