«Вечірня похолодь мені у серце віє…»

Юрій Клен

Вечірня похолодь мені у серце віє.

Цей рік був – як осінній ліс,

де ледве пахне ще шавлія

і небо дивиться крізь прозолоть беріз.

Моя осіння туга, лагідна і ніжна,

крізь срібло згаслих вечорів

пливе, як лебідь білосніжний

у смутку тихому покинутих ставків.

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 96.