4

Юрій Клен

Прийми цілунок –

полин терпкий.

Смертельний трунок

із чаші пий.

Блукай, безвіро!

Поки страждань

не сповниш міру,

нуртуй у хлань.

Прямуй крізь муки,

крізь хирі дні,

у шал розпуки.

Гаси вогні

і в ніч одчаю

сама палай,

і біль без краю

до дна пізнай.

Простуй крізь жертви,

крізь сохлий цвіт

в простори мертві

десятків літ.

Крізь смерть і сором,

в нещадний вік,

лісам і горам

звіряй свій крик.

Прийми наругу,

влий в шал поем

і вічну тугу

живи вогнем.

В жару невгаснім

свій гнів гартуй

і долю власну

з уламків куй.

Шпурляю тричі

закляття це

тобі у вічі,

тобі в лице.

Ідучи в далеч

під звук фанфар,

що їх заграли

у громі кар

всі сурми туги,

всі труби згуб,

дійдеш потуги.

І бурий зруб

надій безлистих

повстане знов

шатром барвистим.

І свіжа кров,

одягне журби

в безсмертний міт,

в вісон і пурпур

стобарвних літ.

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 144 – 145.