Шпигачки, або по-московському епіграми

Григорій Квітка-Основ’яненко

І. Писатці

Тарас наш – хитра голова!

Він книжку порядивсь писати,

А гроші зараз став збирати.

Злупив!.. А книжка ж де?.. Овва!

II. Жіноча натура

Не спиться Химці вдень і вніч:

Бажа нової кріпко юпки.

І що ж? «Недужа!» – та й на піч.

Ох, жалко жіночки-голубки!

Кричить: «Умру, мерщій купуй!»

Потап хоч чухає чуприну,

Купив прокляту він юпчину –

І Химка встала. Не здивуй,

Що хитрі жіночки селянські:

Десь так не вміють жінки панські?

III. От лихо

І не карай нас, боже, гіршим,

Як слухати Стецькові вірші!

IV. Злодію

Відкіль Охрім розумний став?

Таки про все в книжках він пише.

Чужим умом Охрім наш дише:

Свого нічого не написав,

З чужих повикрадав.

V. Щирая любов

– Скажи мені ще раз, Улясю-любко,

Що любиш ти мене, моя голубко!

– Аякже! Ще я не дурніша всіх:

У тебе, душко, грошей міх!

VI. Старовина

«Не так у нас було, як я дивлюся! –

Казав мені учора мій дідуся. –

Потяг з казни ваш писар три алтина

В Сибір!.. Та ще і відвічала спина.

А наш отаман сто рублів украв –

І прав,

А далі й головою став».

Примітки

Вперше надруковано в газ. «Молва», 1833, ч. 6, № 120, с. 477 – 478. Підписано: «Грицько Основьяненко». Автограф невідомий. Подається за першодруком.

Злупив!.. А книжка ж де?.. – Ця епіграма спрямована проти російського письменника та історика Миколи Олексійовича Полевого (1796 – 1846), якого тогочасна критика і сам Квітка утворах та листах звинувачували у тому, що він зібрав передплату на «Історію російського народу», але видання до кінця не довів: замість обіцяних дванадцяти томів видав всього шість.

Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 2, с. 408 – 409.