Гімн життя
Богдан-Ігор Антонич
Іди вночі мій друже, іди вночі на ґрунь
і серце, що в утомі, ти приложи до фої,
по місяця чолі рукою пересунь,
а може тиша тугу поволі в тобі вкоїть.
Усі твої маріння, усі думки замовкнуть,
вже бур’яном для тебе не є рудий храбуст,
уже глядиш інакше на рунь гірську, пожовклу,
і заспіваєш гімн життю – мовчанням уст.
Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 47.