Над водою

Богдан-Ігор Антонич

На березі білі берези напнуті, мов струни.

День вітром по них потягає, неначе смичком,

і шепотом падає в хвилі, як зерно до клуні.

Ріка обіймає цей шум, мов раменами, дном.

На плесі являються піни білясті бруньки,

розхлюпані бризкають, спір між собою завівши.

На березі там я берези пень гладжу липкий

і кидаю сам до води свої мрії та вірші.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 45.