Перший сніг

Богдан-Ігор Антонич

Осінь переїхала по полі возом золотим.

Понад кучугури кучерява мряка – срібний дим.

Сонце з батогом проміння вогняний погонич.

Навпростець по небі білі хмари в перегони.

На куделі верховіття сиве павутиння.

Підпирається гори рукою далеч синя.

Вітер жовтий лист з дерев змітає помелом,

в гущині сухе гілля гуркоче мідяний псалом.

Білі квіти впали – заповідь майбутніх січнів;

перший раз тоді поцілувала землю вічність.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 43.