Коломийка про провесну

Богдан-Ігор Антонич

Віє вітер, віє буйний, віє за горою,

мороз ходить, мороз бродить під руки з весною.

В річці риби, в полі скиби дощу з неба просять,

роси росять, хмари хмарять небо в барву проса.

Помазала шляхи злива розкислим болотом,

плуги риють плай, мужицьким пахне поле потом.

Сірий ранок ніч розколе, згасне сон на квіті.

Сірий труд виходить в поле й грає на трембіті.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 44.