Ідилія

Богдан-Ігор Антонич

На побережжі ріки отара овець білосніжних,

вітер торсає хмарами, білою гривою неба,

поки сивої мряки туманів, мов жито, не вижне;

облий облак на облаз гори присідає, мов лебідь.

Плоский горбок, злотолускі рибоньки плюскають в рові.

Де є дійсности грань, де уяви є світ, non est certum:

в Тускулюм добрий Горацій на рундуку мармуровім

пише поему до грацій і слухає… радіоконцерту.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 46.