Орел і літак

Богдан-Ігор Антонич

Орел, король просторів, в даль летів,

над полову мідь піль, синь моря лав,

над опар хмар шлях крил його дрижав.

Враз чути літака на небі спів.

На ворога вид – в серці лють і гнів;

шалені перегони з ним почав,

ставав чорнішим ліс і меншим став,

аж сил нема, до літака присів.

І ми пливем, крізь місяці та дні,

самітні в хвилях моря кораблі,

у промахів і сумнівів борні.

І над низи зриваємося злі,

не знаючи, що можна від землі

втекти лиш іноді – та тут на ній.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 9.