Старе вино

Богдан-Ігор Антонич

В холоднім сутінку сухого льоху

по стінах тиша кане зерном граду.

І п’яний, м’ятний запах винограду

й ряди пляшок, що в сповитку із моху.

В цю кучугуру, мов у землю соху,

вбиває час плісні кошлату шпаду.

Пляшки набрякнуть у тісноті спаду

і тріскають, немов струки гороху.

Вино в пісок усякне, червінь рож

увійде в зелень мохового прута.

І ми, буває, нашої також

бажаєм дійсности розбити стіни,

дарма, що може, кинувши їх пута,

ми б розіллялись на незнані ріні.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 6.