10. Як проклятий Арій на церков божу встає
і як через него святого Николая
з владики змітують
Юрій Федькович
О, святий Николай все зле відвертає,
Аж тут вже діявол на друге гадає.
На друге гадає та й так угадав він:
На церков Христову Арія зіслав він.
А був той же Арій муж вельми лукавий,
Задумав він, клятий, пекельную справу.
Задумав розбити він церков Христову,
Задумав спорчити господнеє слово.
А був царь Константин, та царь православний,
Царем в Цариграді, на світ цілий славний.
Та як же учув він про Арія діло,
Тогди засмутився царь Константин зіло.
Та й скликав владики він всі до собору,
Напротив Арія тяжкого побору.
Святийся ж Николай так вельми роз’ярив,
Що того Арія у лице ударив.
«О – каже – Аріє, діяволский сину,
За твоє лукавство нема волі стриму.
О – каже – Аріє, лукавий ти лгарю,
За твою неправду жаль ваги не знає!»
О, сталась в соборі тревога велика:
Здоймили з Николи омофор владики.
Здоймили омофор, взяли євангельє,
Ще й бороду втяти святому веліли.
А святий Николай приймив тую кару
З великов покоров без всякого свару.
«Бо – каже – так Господь велів же сам з неба,
Що власті духовній коритися треба.
Бо – каже – так Господь велів у огрозі,
Що отці духовні – наставники божі.»
О, приснив же сон ся соборним владицім,
О, приснив же сон ся, та й так то їм сниться:
Що зійшов Христос сам і матерь Христова,
Которим во віки віков амінь слава!
А Син божий каже: «Николаю, слуго!
Ти в мене є вірний, як мало хто другий.
Ти в мене є вірний паче всіх ангелів:
На ж тобі від мене святе євангельє!
Бо ти в мене вірний є пастирь всім душам,
Бо ти в мене будеш патроном на Руси.
А хто ме там жити за честним прикладом,
Той не буде знати ні біди, ні гладу.
А хто ме там дбати просвітов, науков,
Не буде той знати ні нужди, ні муки».
А чиста Пречиста отак промовляє:
«О слуго ж ти вірний Христов, Николаю!
На ж – каже – на тебе омофор священий,
Та будеш патроном на школи учені.
На ж – каже – на тебе омофор господній,
Та будеш патроном на школи народні.
На ж – каже – на тебе омофор одіти,
Будь – каже – патроном на всі рускі діти.
А хто ме їм – каже – боронити школи,
Нехай же той правди не узрить ніколи!
А хто ме їм – каже – боронить науки,
Нехай ся попаде в діяволскі руки!
А хто ме їм – каже – боронить просвіти,
Від моего Сина проклят він на віки!»
Такий то соборним владикам сон снився;
Тогди край Ликійский увесь звеселився:
Бо в той час поклали назад на владику
Святого Николу во радість велику;
Во радість велику усім християном.
Христу честь і слава во вік віков, амінь!
Примітки
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 573 – 575.