8. Як сидів святий Николай у неволи

Юрій Федькович

Як настав Николай у Мірі владиков,

Найшла на християн тревога велика.

О, та бо настали два царі погані:

Се цар Діоклетій із Максиміяном.

А сі два на церков наложили руки,

Завдали христянам великої муки.

Мечами стинали, у огнях палили,

Отця Николая в темницю всадили.

О, сидить Николай сім літ у неволі,

Сім літ у неволі, тай Богу ся молить:

«Сине – каже – божий, будь на мене ласкав,

Дозволь доступити мучеників щастя!

Сине – каже – божий, будь на мене влукий,

Позволь, сине божий, страдать за тя муки!»

А Христос, Син божий, оттак промовляв:

«О, не лиш на муках царства докупають!

Бо кождий, хто свої повинности творить,

Такому ся двері до царства отворять.

Чи кметь-земледілець, чи царь у палаті, –

Хто творить по правді, той царство ме мати.

Хто творить по правді, з неправдов ся боре,

Той в царстві небеснім зо мнов ся водворить.

Бо тяжко за правду є муки страдати,

А й тяжко з неправдов весь вік поборятись.

Бо тяжко за правду під меч голов класти,

А й тяжко боротись з діяволсков властев.

Тому же ся, люде, ви з нею боріте,

А будете царство від мене іміти!»

Отак то Син божий учив Николая,

А Николай каже: «Будь воля святая!

За правду я хочу боротися в світі,

І муки приймати, в неволи сидіти».

О, вічна похвала тій правді да буде!

О, чтіть ю, народи! Держіть ся єй, люде!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 571 – 572.