9. Як випустили святого Николая з неволі
і як він край Ликійский від голоду спасає

Юрій Федькович

О, сидит Николай сім літ у неволі

За наші проступки, – така божа воля!

Аж Господь ізнищив царів тих поганих,

Тогди з Николая здоймили кайдани.

А святий Николай Богу помолився,

Цілий Мір Ликійский вельми звеселився.

Да не веселився Мір Ликійский много:

Зіслав Господь голод, – велика тревога.

А Николай каже: «Ти люде лукавий,

О, чим же зізвав єсь той гнів божий правий?

О, знаю я, знаю, чим ти го зізвав-єсь:

Я сидів в неволи, ти пив та гуляв-єсь.

Я сидів в неволі, в зелізних кайданах,

А ти потикався, як день божий, п’яний.

А Господь на тоє на світ не создав нас,

Би вік пропивати; за то покарав вас.

За то й покарав вас, ще й карати буде.

Покайтеся, люде, вже раз, ви облуди!

Покайтеся, люде, бо суд божий правий:

За п’янство карає страшною він каров.

Бо ум чоловіка – найкращий дар божий,

На що ж ’го топити в налозі безрожім?»

Був купець богатий у далекім краю;

Хліб везти на мори в Єгипет збираєсь.

В далекий Єгипет корабель кочує,

Тай Богу ся молить, в корабли ночує.

Як він серед моря в корабли ночує,

І спить ’му й не спиться, і чув й не чує.

Святийся Николай у сні показав му,

У землю Ликійску їхать наказав му.

«У тебе я – каже – купую весь статок;

Коли ж ми не віриш, тут маєш завдаток».

А купець провергся та й віри не ймає,

Аж дивить: три златі в руці він тримає.

Тогди муж побожний у чудо увірив,

Та й звернув кораблем у місто у Міру.

Оттак святий божий спас місто від глада!

Спаси і нас, Христе, молитв єго ради!

Спаси і нас, Христе, дурного розума,

Би не пропивали ми нашого ума!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 572 – 573.