Дезертир

Юрій Федькович

Розстрілити мня ведете?

Хто б був такого знав!

Ох вечір той!… А я самий

На стойці се стояв.

Стояв, нічого не гадав –

Коли ж був і не чув!

Сідало сонце спочивать,

Світ поволеньки снув…

Чого ж воно обіздрілось

З-за колоди ще раз?

З-за колоди?… Ох Боже мій!

Ти світе добрий наш!

З-за колоди? З-за гір, з-за гір,

З-за наших синіх гір!

Ви були там? не були-сте!

Присягну на топір:

Не були-сте! А я там зріс,

З вівцями там ходив

Се з нашими й в тримбіту грав!

Коби ж лиш був не чув

Тоді на стойці стоячи

Тримбіту я, – тепер

Розстрілювать би не вели

Мене!… А я козир

Був в наших горах. – Але най!

Нехай уже ведуть!

Але коби хоть тримбітар

Один узявся тут,

Та у тримбіту ми заграв,

Як мете мя стрілять,

Мені, єй Богу, що не жаль

Тоді було б вмирають!

Примітки

Досі не друковане. Друкуємо з копії, в якій міститься лист Федьковича, попередня вірша «Куди» і отся, пор. ноту до попередньої вірші. Отсю віршу Партицький, як бачимо, не признав гідною друку. Вона – досить немудра переробка звісної німецької пісні: «Zu Strassburg an der grossen Brücke».

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 354.