Рожа (2)

Юрій Федькович

В неділеньку вранці

Ідуть новобранці, –

А мій милий чорнобривий

У білій катанці.

– Чекай, милий хлопче,

Най припну ти рожу!

– Не чекаю, серце моє, –

Чекати не можу,

Бо ті твої рожі

Сльозою зрошені!..

Вповідав ми тарабанчик,

Що ми розлучені.

Але як уб’ють мня –

Коби посадили

Ту червону твою рожу

На моїй могилі.

Та рожа прийметься,

Мая розцвітеться, –

Під зеленов муравою

Серце стрепенеться».

Примітки

Друк. Правда, 1872, ч. 5, стор. 201.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 359.

Під назвою «Рожа» у Федьковича є ще дві поезії. Одна з них, із присвятою «Ілашеві Хрестикові з Великого Кучурова на поклін», надрукована у збірці «Поезії Юрія Городенчука-Федьковича». Коломия, вип. 2, с. 55 – 62, друга, так звана «Іранська казочка», що увійшла до збірки «Дикі думи», – в журн. «Правда», 1877, № 9, с 313 – 318. Другу, що власне сюжетом подібна до попередньої, поет згодом переспівав німецькою мовою під назвою «Die Rose» (зб. «Am Tscheremusch», Чернівці, 1882, с. 27 – 30).

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 530 – 531.