Флояра

Юрій Федькович

Горить вогонь серед печі,

Горить – догоряє;

Сидить батько кінець стола

Та важко думає…

Сидить мати у кімнаті

Та молиться Богу;

Серце чує, причуває

Велику тривогу,

Та не знає уповісти.

Нехай і не знає!

Сестри сидять у каганця,

Шиття дошивають;

І брат сидить на ослоні,

У флояру тужить,

У флояру Іванову,

Що в цісаря служить.

Нараз і став! – Ох лишенько!

Іване, Іване!

Чогось твоя замовчала

Голосна флояра.

Де ти в світі пробуваєш?

Яка твоя доля?..

Повтерався, взяв флояру

Та заток за сволок,

А сам вийшов нишком з хати,

Пішов в стайню спати,

Щоб з коником розмовляти

Про рідного брата.

А в гарячій Італії

В зеленому гаю

Лежить жовняр застрілений,

Смерті дожидає.

Самий, самий, як билина!

Тільки місяць світить,

Над ним пишна черемшина

Розпустила віти.

А він лежить та думає,

Нагадує своїх,

Прощається з батьком, з ненею,

З братиком, сестрою,

Ще й з дівчиною Катериною,

Тим щирим коханням,

І з тов зброєв золотою,

І з коником в стайни,

Що го носив на гуляння,

Як з названим другом!

Аж тут тихо, тихесенько

У велику тугу

Десь Флояра обізвалась,

Тай знов заніміла…

Жовнярь склонив голівоньку.

А зорі зомліли.

Зійшлись побратимки в неділю,

Щоб побратима розважать.

Що не робили – не зуміли!

«Ануте, браття, ще заграють

В Іванову славну флояру!»

Що в’ни не діяли – а даром!

Як і німа, так і німа!

А пан в Італії дріма

Під кучерявов черемшинов.

Що йому сниться, що дума?

Чи про коня, чи про дівчину?

Примітки

Друк. Правда, 1868, ч. 19, стор. 222.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 318 – 320.