Сонце

Юрій Федькович

Зійшло сонце, зійшло в рожах,

Усе заквітчене,

А я його питаюся,

Чого засмучене?

А в’но мені відповіло,

Що місяця ждало,

А той місяць із зіроньков

У гаю пропали.

Отак і та удівонька

Пишная, думна,

Вквітчалася, сподівалась

В неділю до дня;

А він собі із другою

До шлюбу пішов…

Вона вмилася слізоньками,

А сонце росою.

Примітки

Друк. Правда, 1869, ч. 43, стор. 355.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 351 – 352.