Здоров

Юрій Федькович

Чесному субору Просвіти у Львові

Давно другі пробудились,

Світло засвітили,

Давно вони вештаються

З усієї сили

Коло свого, не чужого:

А ми спим і досі,

І негодні, і голодні,

І голі і босі.

А хто винен? Самі винні,

Що не встали рано!

А ті наші вороженьки

Вже кують кайдани,

Кують довго, кують добре:

Заспаних окують,

Тих що світла цураються,

Що спють і не чують

Дзвонів правди, дзвонів волі…

Уставайте, браття!

Бо та темрява теменна,

Непевна, проклята,

Приспить як нечиста сила

Усіх нас на віки,

І будуть з нас знущатися

Усі людські діти.

«Непотрібні!» – от що скажуть –

«Жениха заспали

Того з правдов, того з волев, –

За те ж і пропали.

За те ж скличе на весілля

Він чужій гості,

І чужих він привітає

В дворах на помостах!»

А ми мем стояти в порога в хоромах,

З рабами стояти і з ними дрімать,

З чужими рабами у своєму дому!…

Пожалувати ніжних не схочешсь нікому:

«Недбалому – скажуть – за дверми дрімать!»…

Отака то наша доля

В широкому світі!…

О, збирайтесь, о, злітайтесь

Усі руські діти!

О, збирайтеся, злітайте

З усіємо всюди:

Дайте ради, дайте світла. –

Ваша слава буде.

Буде слава во вік віки,

А буде велика,

Що просвітите ніч темну

І довгу і дику.

Просвіщайте ж, батьки сизі,

Бо ворог лукавий

Вже крадеться на каліку

З ножем у халяві!

Вже крадеться й доконає,

Як не буде впину!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Всі чатують, як ті коти!…

О, просвіти, браття,

Щоб каліку невидющу

Не вигнали з хати,

Не вигнали і не вбили!

Бо доки суд буде,

А нас люди гірше суду

Страшного осудять!!

Зберіте ж, батьки, ся в щасливу годину,

В велику сім’ю усі ся зберіть!

Не дайте пропасти, не дайте загинуть,

І нас научайте і самі ся вчіть!

В широкому світі народів чимало,

Народів великих, народів святих:

Ви виділи, браття, як в’ни виростали,

Як в’ни просвіщались, – дивіться на тих,

Та й нас просвітіть так! І буде вам слава!

Де гадка согласна, де хіть не лукава,

Де правди, а не поклонів ся надіють, –

Там Бог Голова – і та правда приспіє!

Примітки

Друк. Правда, 1868, ч. 45, стор. 539 – 560 і окремою відбиткою, дві картки 8-о, в друк. Ставропігійській.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 342 – 344.