Віра

Юрій Федькович

Що чоловік з утіхов, з горем,

Всім своїм серцем – що він є?

Один керманич серед моря,

Що гадка-буря ним го б’є!…

Щасливий, як човен-надію

‘Му не розіб’є на скалі:

Тоді фантазія завіє

бго хоть може по фалі

На тихий берег обман-краю,

У той садочок, у вишник,

Де хрест у хрестик виростає,

І в той домочок-годинник

Новий, кедровий, під побоєм,

На білу постіль-зільничок!…

Там ся сердешне упокоїть:

Люба ушиє ‘му вінок,

А Музи-сестри позолотять,

І на посаг ’го заведуть;

А та релігія як мати

Поблагословить, і покут

Пообкладає хлібом-сіллю,

І в храм вінчати поведе,

І будуть грати ’му весілля

Цілісінький вік, ціле життє.

Да надія тая наша –

Слабий човен, брате!

Хто, хто його переведе

По хвилях горлатих,

А щоби він не розбився

На першому брусі?

А ци мало таких брусів

У морі тім злющім –

Гадок наших, обурених

Невіров поганов?…

Нема числа, пане брате!…

Лиш один керманич

Годен тебе перевести

Крізь ні в лукоморе

Батьківського того краю!…

О, лиш одна зоря

Переведе тя щасливо

Крізь скали і бруси

Сього світа-океану,

І ту твою душу

Заполонену, убиту,

Миром приглагоїть!…

Вона зветься, брате, віра,

Вона тя до Бога,

Вітця твого, допровадить,

І якорем стане

Серед світа широкого

Життя-океану.

Примітки

Друк. Правда, 1868, ч. 12-43, стор. 146.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 313 – 314.