У горах

Юрій Федькович

У нас у горах, пани-браття,

Раз виводились соколи;

Тепер не мають і коли

Про теє люди споминати…

Минув наш давній тихий рай,

Минула давня наша воля…

Але ще кажуть, як соколи

Назад повернуться в наш край,

То ще гаразд на світі буде.

Не вірю я – най вірять люде!

Бо в нас було колись добро

І славно в нас було,

Доки наші не приймили

За короля круля

Краківського. Пропав і круль,

І ми з ним пропали, –

Єлуїтські колегії

Лиш повиростали,

Як гадярки капанисті

Слотавого літа.

А ми усе питаємо,

Чо лихо на світі?..

Покажімо єзуїтам

У Рим лиш дорогу,

Відберімо чортам царство

Та віддаймо богу!

Тоді у нас і соколи

Вестись назад стануть,

А ті гори свою волю

Соколю дістануть.

Примітки

Друк. Правда, 1876, № 17, стор. 645. Друкуючи ось тут, справляємо по автографу, власність тов. Просвіти у Львові (піваркуш звич. паперу, записаний з одного боку синім чорнилом, внизу не Федьковичевою, а очевидно редакторською рукою підписано: «Федькович»).

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 369.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 58, № 52.

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 533.