Судженої конем не об’їдеш

Іван Карпенко-Карий

Комедія в 3 діях

Дієві люде:

Станіслав – багатий обиватель.

Остап, Степан – приятелі Станіслава.

Йосип – циган, музикант.

Янкель – старий єврей, орендатор.

Іван – орендатор хутора.

Галя – його дочка.

Олена – економка у Станіслава, стара жінка

Одарка – наймичка.

Перша і третя дії – в будинку у Станіслава, друга дія – на хуторі у Івана.

Комедія «Судженої конем не об’їдеш» друкується вперше за автографом, що зберігається в Державній театральній бібліотеці ім. А. В. Луначарського в Ленінграді (№ 28497). На титульній сторінці зазначено: «К представлению дозволено 28. IX. 92 г.».

В 1893 році П. Саксаганський і І. Карпенко-Карий включили комедію до репертуару своєї трупи і протягом п’яти років виставляли її на сцені українських і російських театрів. Роль Станіслава виконував П. Саксаганський.

23 лютого 1897 р. Карпенко-Карий надіслав до Товариства російських драматичних письменників і оперних композиторів список своїх п’єс, в якому під № 10 значилася комедія «Судженої конем не об’їдеш» из пьесы Эркмана-Шатриана «Наш друг Фриц», редакция Карпенко-Карого».

Згодом ображений несправедливим звинуваченням у плагіаті і цькуванням, що розгорнулося на сторінках газети «Мировые отголоски» (№ 130), Карпенко-Карий двічі – 22 травня і 3 червня 1897 року – звертався до Товариства російських драматичних письменників і оперних композиторів з проханням вилучити комедію «Судженої конем не об’їдеш» із списку його оригінальних творів.

Вже після смерті Карпенка-Карого – 16 листопада 1908 року – С. В. Тобілевич наполягала внести до каталога творів її чоловіка п’єсу «Судженої конем не об’їдеш» як переробку.

Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 379 – 414.