Дія третя

Іван Карпенко-Карий

Декорація та ж.

Ява І

Герасим одягнутий лежить на лаві, спить; а потім Роман.

Герасим

(сонний, бормоче)

Став рибний! Риба все линина… лини, карасі…

(Стогне)

Входить Роман.

Роман

Ого, батько сплять і досі. Що за знак? Чи не випили, буває, вчора? Тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть пить. Від своєї, кажуть, у грудях пухне. Навідаюсь потім, вчора приїхав пізно і не бачився ще з батьком.

(Виходе)

Герасим

(сонний, бормоче, так бува в кошмарі)

Ва-ва-ва! О-о-о-ші! Го-ом, го-ом! (Балака ясніше). Кругом, кругом усе моє. (Спить тихо, потім знову так саме). Е-е-а-ам, а-а-ам. (Говоре хутко). Не дам, не дам, не дам! (Стогне). У-у-у! (Схоплюється). Господи, помилуй! (Оглядається кругом). Спав… Тьфу! Снилось, що кум гроші однімав. (Витира піт). Аж упрів, так боровся, не давав. А робітники, мабуть, сплять. (Біжить до дверей, одчиняє і кричить). Хлопці, вставайте! Чепіга зайшла!

Ява II

Входе Роман.

Роман

Де там Чепіга, вже сонце зійшло, давно всі на роботі.

Герасим

Ото диви, як заснув! Побудив усіх, а сам тілько прикурнув – і до цієї пори проспав. А ти ж чого це дома?

Роман

Півстовба зламалась, то я заніс до коваля, а поки зварить – зайшов додому.

Герасим

Чорт на вас настачить, катюги, залізо ламають! Чого ти так запізнився, мабуть, упівночі приїхав від Пузирів?

Роман

Та задержали.

Герасим

Ну, ну, розказуй: як приймали, чим частували? Чи уподобались дівчата? Га?

Роман

У них були гості: пани якісь, офіцери.

Герасим

Хе-хе-хе! І ти рядом з панами, з офіцерами? Он куди Калитка заліз!.. Що то гроші!

Роман

Та мене, тату, у горниці і не кликали, я на кухні й обідав.

Герасим

Оце гарно… А сто чортів їх матері – хазяйського сина і в хату не закликали. Ну, а Бонавентура ж що?

Роман

Бодай той Бонавентура сказився! Тілько під’їхав під крильце, а він зараз зскочив з фургона й почав кумедію приставлять: вірші читає, по-турецькому, чи що, балака. Люде аж за животи беруться та регочуть, а він рад, що на посміх здався, та ще гірше! Тут вийшов і Пузир. Тож регоче і закликає його у хату. Бонавентура, показуючи на мене, каже: «Кличте ж і його, це Калитчин син – хазяїн гарний»… А Пузир одказує: голяк масти, чирва світить! Нехай, каже, розпряга коні та йде у застольну, там і пообідає, у мене гості не такі, щоб рядом його посадить.

Герасим

Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! Ах ти ж Пузир з горохом! Та я як позичав князеві гроші, то рядом сидів… Чого ж ти там зостався? Було б круть – і додому.

Роман

Ждав Бонавентури, думав свиней купить… Свині завідські, остроухі, гарні свині, я бачив.

Герасим

Та нехай їм чорт з їх завідськими свинями, коли вони самі гірш свиней.

Роман

Бачив я й дочок Пузиревих – ходили з охвицерами на проходку. Одягнені по-панячи й ходять з вихилясами – настоящі панночки.

Герасим

Чорт зна що, покручі! Роботи з неї ніякої, знаю я: все подай, все прийми, від дзеркала вірьовкою не відтягнеш, надвір – не то зимою, а й літом – виходе тілько на шпацір! На біса нам білоручки, дармоїди… Стривай лишень, хтось либонь під’їхав. (Біжить до вікна). Чи не кум Савка вернувся? І ноги затрусились. Іди по своєму ділу.

Роман вийшов.

Ой Пузирі! Глядіть, щоб ви не полопались, а, замість вас, Калитку розіпре грошвою… Отоді я вам покажу, як хазяйнувать! Я не буду панувать, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьохтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю. Ідеш день – чия земля? Калитчина! їдеш два – чия земля? Калитчина! Ідеш три – чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає… а скотини, а овець розведу – земля під товаром буде стогнать… Отоді і я скажу про Пузиря: голяк масті, чирва світить!

Входе Гершко, одягнений чисто, по-городському.

Ява III

Гершко і Герасим.

Гершко

Здрастуйте, Герасим Никодимович.

Герасим

Знову жид!.. А ти звідкіля знаєш, що мене звуть Герасим та ще й Никодимович?

Гершко

Хто ж не знає такого хазяїна… Всі знають.

Герасим

Невже всі?

(Набік)

От тобі й чирва світить

(До Гершка)

А вас як звуть?

Гершко

Григорій Мойсеєвич.

Герасим

Ага! Сідайте, Григорій Мойсеєвич. Виходить, ви вихрест?

Гершко

Боже меня сохрані, настоящий єврей…

Герасим

Григорій Мойсеєвич, а жид!

Гершко

Ето мода теперечки… Разлі ви меня не узналі? Я тут недалечко од вас… Ми з папашею у Кукліновського землю держимо… то єсть, нам теперечки нельзя держать, то ми гендлі робимо: формально Суписов держить, а ми з папашею хазяйнуємо – роздаєм землю мужикам. Ви ще у папаши пару лошадей купили на середопостя.

Герасим

А-а! То це ти, Гершку? Диви, я одразу й не пізнав – ти тоді на ярмарку був замурзаний, а тепер Пузирем виглядаєш.

Гершко

Замурзаний? Зачем замурзаний? Разлі можна так говорить? Звесно, на ярмарку біля скотини модного плаття не надінеш.

Герасим

А чого ж ти приїхав до мене?

Гершко

Єсть гендель – хотітє купить землю?

Герасим

Оце спитав! Та чи єсть же на світі такий чоловік, щоб не хотів землі купить? Тут під боком межа з межею Смоквинова земля: неперепахана, ставок рибний – а! Та все лини та карасі – можна грошики лупить у городі.

Гершко

Ну, і ви хочете покупать цю землю?

Герасим

Ох, хочу, голубчику, хочу! І вдень і вночі тілько про це й думаю… Одна біда – грошей невистача.

Гершко

Я можу вам помогать покупать землю Смоквинова.

Герасим

Як? Грошей даси?

Гершко

Зачим гроші? Ми грошей не маємо, ми із розумом живемо.

Герасим

Як грошей нема, то й розуму біг дасть.

Гершко

Помиляєтесь, Герасим Никодимович, не так: як розум є – будуть гроші. Хе-хе-хе!

Герасим

А може, так. Ну, показуй же твій розум!

Гершко

Ізвольте, з нашим удовольствієм: Смоквинов позичає на улучшеніє хазяйства п’ять тисяч! Хе-хе-хе! Яке там улучшеніє? Пхі! Между прочево, мне досконально звесно, що він уже п’ять імєнієв проїв. Ну, добре, нехай собі їсть!.. Він любе смачно їсти, а ви любите землю… Давайте йому п’ять тисячов під закладну, візьміть добрі проценти – і земля буде ваша.

Герасим

Яким побитом?

Гершко

А скудова він візьме заплатить долг, га? Скудова, я вас питаю? Земля заложена і перезаложена ув банк; прийде строк платить – її будуть продавать з аукціону, тоді ви приймете на себе банк – і земля ваша.

Герасим

Це виходить, я йому не позичу, а дам завдаток на землю і ще й процент візьму?

Гершко

Зараз видко комерчеську голову, з вами легко діло мать.

Герасим

(про себе)

Що ж його робить? Два діла збіглось докупи… Кума ще нема… Голова тріщить!

(До Гершка)

Треба подумать.

Гершко

Ви довго не думайте, бо до Смоквинова уже приїздив фактор купувать землю… Ну я його прогнав, бо без мене ні один єврей не має права гендлювать. Я фактор на цей куток, і Смоквинов до мене належить, а якби тот господин поворотілся до мене, я б ему купив з одного слова, а теперечки на злість тому господину желаю вам устроїть діло.

Герасим

Добре робиш, спасибі тобі! А від кого ж то фактор приїздив до Смоквинова?

Гершко

Від денежного чоловіка, від Жолудя.

Герасим

Від Жолудя?! Григорій Мойсеєвич, будь ласка, не допустіть Жолудя. Ідіть зараз до Смоквинова, обнадежте його, що я дам грошей під закладну і процент візьму невеликий… Тілько треба день-другий підождать, поки я обернуся з своїми ділами.

Гершко

Можна. А скілько ви мені дасте факторського?

Герасим

А скілько ж ви хочете, Григорій Мойсеєвич?

Гершко

Дасте п’ятдесят карбованців тепер, а як поладнається діло, то ще п’ятдесят.

Герасим

Помилуйте!.. Господь з вами! Бога бійтесь! Де ж таки сто карбованців за такий пустяк? Візьміть тепер… десять карбованців, а як діло скінчиться, тоді ще двадцять п’ять…

Гершко

Мінє ето даже странно, как чесний человек! За кого ви меня принімаєте?

Герасим

Невже ж мало? За віщо ж більше?

Гершко

За такое дело тридцять п’ять рублів! Та я тілько слово скажу Жолудю, то он дасть мені сто п’ятдесят рублей, бо його земля підходить тож до Смоквинова, єму до зарізу ета земля нужна. На його землі вода далеко – аж у головах, а тут став, можна купать овець, можна… мало чого не можна! Жолудь аж труситься за тою землею.

Герасим

Ви хочете мене живцем облупить. І не гріх вам, Григорій Моисеевич. Я з вашим батьком давній приятель, і коней у нього купив.

Гершко

Наш заробіток у год раз, треба пользоваться. (Встає). Не дасте ви, дасть Жолудь. Разлі мінє не всьо равно, аби гроші.

Герасим

Аби гроші… Правда. Візьміть же тепер двадцять п’ять, а решту, як діло скінчиться, бо, єй, нема при собі! Хоч гарячим залізом печіть, не можу зараз більше дать.

Гершко

Ну, край. Давайте гроші, зараз поїду.

Герасим

(шука)

Отак! Тілько двадцять і знайшов… Зділайте милость, візьміть двадцять, а решту потім, за мною не пропаде.

Гершко

Ну що робить!.. Нічого з вами робить, давайте. (Бере гроші). Теперечки поїду прямо до Смоквинова. Ну, прощайте. Так через день-два?

Герасим

Найбільше, як через три.

Жид вийшов.

Ява IV

Герасим

(сам)

От збіглися діла докупи… Упустить землю Смоквинова, та ще у такі лапи, як у Жолудя, гріх смертельний – все одно що посиротить свою землю на віки вічні, бо від Жолудя вже не поживишся. А тут знову – як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! Серце перестає биться, як подумаю: за п’ять – сто тисяч! Господи! Коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді я й Гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? Сам куплю у Смоквинова землю. Аби тілько гроші. А кума нема. А господи, чого він бариться? Ну, що як кума арештували? От тобі й сто тисяч.

Входе Савка.

Кум! Слава богу, діждався… думав – умру. Що?..

Ява V

Савка і Герасим

Савка

(трохи випивши)

Стривайте!

(Виймає з-за пазухи пляшку з горілкою, другу з ромом, булку, рибу і кладе на стіл)

Ідіть сюди, куме!

Герасим підходить. Савка обнімає його і цілує, а поцілувавши, держить за шию і дивиться йому в вічі.

Герасим

Не мучте, куме! Кажіть…

Савка

Годяться, куме.

(Випускає шию Герасимову з рук)

Герасим

Годяться. (Обніма Савку так саме, як його обнімав Савка і, держачи за шию, балака крізь сльози). Куме, соколе мій… Куме, вашими устами бог говоре… (Цілує його). Я кращого слова відроду не чув, як пташка защебетала перший раз весною, так радісно зробилось на серці від цього слова. Скажіть ще раз це слово, скажіть, куме!

Савка

Годяться!

Герасим

(цілує його, говоре крізь сльози)

Годяться? Савка. Чого ж ви не радієте, та плачете?.. Герасим. Це я так радію… Як же, як, розкажіть? Я мало не заслаб, ждучи вас.

Савка

Пустіть, сідайте. Вип’ємо, я вам розкажу.

П’ють.

Ви думаєте, я мало трусився в городі? Танцював так, що і зуб на зуб не попадав. Вчора хотів спробувать, чи приймуть у лавках, бо казначейство було заперте. Оце підійду до лавки та й думаю: а що, як пізнають, що фальшиві? Та й назад. Заспокоюсь трохи, знов іду і знов вертаюсь. Нема смілості. Зайшов у трактир до Кукленчихи, випив одну восьмушку, другу випив, попоїв добре холодцю – і сміливість найшла на мене: вийняв фальшиву бумажку, даю Кукленчисі, а у самого серце затьопалось, і волосся, чую, піднімається на голові; та й вже не знаю, як я здачу взяв! А як вийшов на улицю, то вже й землі під собою не чув. Мерщій до Лошкаря, купив пачку канату, даю знову бумажку; глянув на неї прикажчик, прищурив око, у мене в душі захолонуло, а далі поклав у ящик, а мені дав здачу. Тоді я у казначейство, купив гербову марку у присяжного, прийняв і присяжний і дав здачі.

Герасим

(радісно)

Дав?!

(Налива горілку й п’є)

Савка

На другий день біжу в казначейство. Рано. Сидів довго й знов почав тривожиться. Кругом люде, щось балакають, не розберу… Пропасниця мене б’є… Аж прийшов казначей. Я увесь затрусився. Іти чи не йти? Зціпив зуби, підійшов до віконця… Казать чи не казать, думаю, а тут казначей: «Тобі чого?» питає…

А воно – не знаю як – само зірвалось з язика: «Розміняйте гроші!» – «Давай, каже, чого стоїш?» Я дав, а в самого думка: «Тікать чи ждать?» І стою, як окам’янів. Коли це мене штовхають: «Чи ти, земляк, заснув, чи що? Тобі казначей дають гроші, а ти мов не бачиш і не чуєш?» Тоді я очумався, дивлюсь: срібні гроші дає мені в пачці. Я взяв і як одійшов від того вікна – як п’яний хитаюсь. Помалу, помалу виліз надвір, аж тут разом наче проснувся і все зрозумів, тут радість мене напосіла така, що й сказать не можу. Іду та всім усміхаюсь…

А якийсь пан питає: «Чого смієшся? Раденький, що дурненький?» А я кажу: «Ходім, пане, вип’ємо, я вас почастую». – «Пішов вон, – каже, – дурак!» Кажу: «Може, й так, та гроші є!» Зайшов у трахтир, випив трохи, купив пляшку рому і пляшку горілки та й додому, їхав прудко – всіх попереджав.

Тимчасом Герасим випив і налив чарку.

А! Куме, пиймо: це на ті гроші куплено.

Герасим

(цілує)

Сьогодня увечері у нас буде сто тисяч!

Савка

А у мене тілько десять!

Герасим

Куме! Я подарую вам ті сто рублів! (Вийма запродажню і рве). От вам запродажня! Погуляймо ж трохи, а увечері, куме, як смеркне – на вокзал… А знаєте, треба щось видумать, яку-небудь причину нашій гульні – щоб не догадались, бува. Я ніколи не гуляю, щоб не було підозріння. А от що: засватаю я Романа на Мотрі – от і буде причина нашій гульні. (Гука). Параско! Мотря! Роман! А йдіть сюди!

Ява VI

Ті ж, Мотря, Параска й Роман.

Герасим

Випий, стара.

Параска

Що це з ним? (П’є). Будьте здорові!

Герасим

Обідив Пузир Романа! Не закликав у хату, так я женю Романа на Мотрі. Мотре, підеш за Романа?

Мотря

Атож!

Герасим

Стара, що ти скажеш?

Параска

Я рада, що ти мене послухав! Такої невістки пошукать.

Герасим

А ти, Романе?

Роман

Спасибі вам, тату, що ви уважили мою просьбу.

Герасим

А ви, куме?

Савка

Я?

(Співає)

Ой куме, куме, добра горілка –

Вип’ємо, куме, ще й з понеділка!

Герасим

Підтягуйте!

Савка

Складемось, куме, грошей по сорок –

Вип’ємо, куме, ще у вівторок.

Герасим частує.

Добра горілка, краща від меду –

Вип’ємо, куме, ще й у середу.

Продаймо, куме, миски та ложки –

Вип’ємо, куме, ще й в четвер трошки.

Продаймо, куме, рябу телицю –

Вип’ємо, куме, ще й у п’ятницю.

Покиньмо, куме, всяку роботу,

Вип’ємо, куме, ще й у суботу.

Покиньмо, куме, всякеє діло,

Вип’ємо, куме, ще й у неділю.

Од понеділка до понеділка

Вип’ємо, куме, добра горілка!

Гуляй, душа, без кунтуша!

Завіса

Примітки

Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори у 3-х томах. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., т. 1, с. 399 – 407.