4

Юрій Клен

Усім гаряча спрага горло сушить:

спалити все на попіл,

загинути в потопі!

В яких дощах омиєте ви душу?

Хто це сказав, що створено людину

по образу Господню?

Ні, в темряві безплодній

її диявол замісив із глини.

Хто це сказав, що плоть людська ожила,

натхнена Божим вітром?

О ні, диявол хитрий

їй вихорем нап’яв жаги вітрила.

І мчить вона у пориві сліпому,

де їй рокочуть труби,

крізь чорну смерть і згубу,

до обріїв нових – у невідоме.

Скеруй, о Боже, лет її угору,

у чисті височини,

бо час, мов срібло, рине

з Твоєї шати в темряві простори.

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 250 – 251.