Військова служба

Григорій Костюк

Щодо військової служби М. Хвильового, то теж існує велика розбіжність думок. У книжці А. Лейтеса і М. Яшека занотовано: «Під час імперіялістичної війни (1914-1916) був мобілізований. Кілька років був на фронтах». О. Ган твердить, що Хвильовий пішов добровільно до війська весною 1915 року. П. І. Шигимага подає зовсім нову і, на мою думку, ближчу до правди версію. Як уже знаємо, він твердить, що Хвильовий від 1914 до 1916 року працював писарем рублівської волости, а від весни до осені 1916 року жив у Богодухові.

«Восени 1916 року, – пише Шигимага, – Хвильовий пішов добровільно (вольноопределяющим) в армію. Ішов Микола в армію з моєї хати. Ми з Маліком провели його до роз’їзду Гаврищів. Моя мама дала йому на дорогу харчів.

У кінці 1916 року Хвильовий ще перебував у м. Чугуєві й присилав нам звідти листи». [П. І. Шигимага. Факти… стор. 5.]

Тут, природно, постає питання: як же так трапилось, що М. Хвильовий так довго уникав мобілізації? А справа була проста. Микола був єдиний найстарший син матері, молодші діти якої всі були неповнолітні. 1914 року в Російській імперії діяв закон, що такі сини багатодітної матері та одинаки звільнялися від військової служби. Але на 1916-ий рік, з огляду на затяжну війну і втрати на фронтах, царський уряд скасував ці привілеї для одинаків і єдиних у родині працездатних. Це вже зобов’язувало Миколу йти до армії. Але, щоб попередити примусову мобілізацію, він вирішив підтягнути свій освітній стан до гімназійного, а тоді піти до армії добровільно. Проте в армії йому не довелось довго бути. У грудні 1916 року він ще був на військовій муштрі в Чугуєві. На фронт його частина могла вирушити найраніше в березні 1917 року. А восени (жовтень-листопад) 1917 року був уже на хуторі Дем’янівка.

П. І. Шигимага залишив нам ще один важливий деталь до біографії М. Хвильового.

«Пам’ятаю, – писав він, – як у липні 1916 року Хвильовий (тоді ще, звичайно, Фітільов – Г. К.) читав у мене в хаті свій перший зошит творів. Кімнату він замкнув на ключ, щоб ніхто не перешкоджав. Слухачами були я і мій покійний товариш Малік, що жив у мене на квартирі й учився в богодухівській гімназії. Перші твори Хвильового – це були подорожні нотатки, в яких він змалював гетьманські соснові ліси, що близько Рублівки, та шведські могили. Це були прозові високохудожні твори. Пам’ятаю, на мене й Маліка вони справили надзвичайне враження. Ці перші твори були писані українською мовою».

І останнє в цьому аспекті твердження Шигимаги:

«Я свідчу, що в той період, коли я знав Хвильового і коли йому було трохи більше ніж 20 років, він писав тільки українською мовою і володів нею чудово, а на царські часи цього досить, щоб вважати українського інтелігента національно свідомим». [П. І. Шигимага. Факти… Там же.]

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1984 р., т. 1, с. 28 – 30.