28.02.1899 р. До Михайла Коцюбинського

Вельмишановний добродію Михайло Михайловичу!

Разом з цим листом споруджаю до Вас невеличку посилку. Це моя давня робота, трошки підправлена за послідні часи. Якщо Ви признаєте, що вона личитиме до Вашої другої збірки, то – хай вона іде у світ. Може, кому вона нагадає про дивну красу рідної сторони і про те, як кляті культурні питання не дають спромоги милуватися світовою красою. Та що Вам повідати про те, що Ви самі, добродію, гаразд побачите. Якщо ця невіршована поезія сподобається Вам і личитиме до складу Вашої збірки, то приймайте її до своєї гуртової праці, а якщо ні, то, будь ласка, поверніть назад до мене.

Ще б краще було, якби Ви задля цензури звеліли списати окремий список, а цей все-таки повернули до мене, бо в мене другого такого немає; бо я поправки прямо заводив у цей чистий список. У себе ж хотілося мати через те, що я не кидаю думки друкувати разом всі свої твори. От би цей список і пригодився задля сього діла. Переписувати ж його знову – зовсім не маю часу, а другому дати переписувати – нікому. Якщо Ваша ласка, то вчиніть моє щире прохання; накажіть тільки перепищикові, щоб списував так, як у мене написано, тобто: де починається річ з красної стрічки, то щоб і він так робив.

Тут товариство задумало випустити метеликом мою "Лихий попутав", та дали списати такому писареві, що він – дай боже – щоб у 20 місцях почав річ з красної стрічки. У друкарні теж так набирали. І вийшло з сього таке, що від початку і до самого кінця наче одна річ. Ще гаразд, що хоч точки поставили; а то мов одним махом людина говоре – аж на 40 сторон друку! Де ж таки воно таке буває? У кожній роботі велику вагу має не тільки її зміст, а й те, як той зміст вироблено, – чи чепурно хазяїн зоколу походив. У художньому ж ділі це дуже важна справа. Ніхто не стане вірші писати в одну стрічку. Проте і невіршована мова має свій метр, і його дуже треба держатися, щоб легко було читати. Чи правду я кажу? Як Ви про це думаєте?

Ваш Чернігів справді тепер забагатів, прийнявши до себе музей Тарновського. Якщо його спорудять, як треба, то вже й я як-небудь зберуся і забіжу в Чернігів подивитися на дива того музею.

Поки ж що бувайте здорові. Щасти Вам, доля, в Ваших видавницьких замірах. Чи Ви не чули, коли Київ надумається випустити свою збірку на спомин Котляревському. Там і моя невеличка праця забрела. Якщо вона там гнитиме, то чи не краще буде пустити її до Вашої третьої збірки, коли Ви маєте думку і спроможність видати ще й третю?

До Вас усім серцем прихильний А. Рудченко.

Примітки

Вперше надруковано в «Науковому збірнику за рік 1924», стор. 183 – 184. Подається за автографом (Чернігівський державний літературно-меморіальний музей М. Коцюбинського, № А-2035).

…моя давня робота… – оповідання «Серед степів» надруковане в альманасі «Дубове листя» (К., 1903), яке називалося спочатку «День у дорозі».

… музей Тарновського. – Музей українських старожиностей, відкритий у Чернігові 1902 р. Зібраний В. В. Тарновським (сином) і подарований ним 1897 р. Чернігівському губернському земству. Складався з великої колекції археологічних знахідок, козацької зброї, рукописів, книжок, творів мистецтва XVI – XIX ст.; сюди ж входило найбільше на той час зібрання рукописів, листів, малюнків та документів Т. Г. Шевченка. 1925 р. злитий з новоутвореним Чернігівським державним історичним музеєм. До 1902 р. матеріали його зберігалися в музеї «Киевского общества древностей и искусств».

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 449 – 450.