24.10.1899 р. До Марії Заньковецької
| 24 жовтня 1899 р., Полтава |
Дорога і вельмишановна добродійко Маріє Костянтинівна!
Задумали полтавці святкувати роковини смерті нашого славного і незабутнього І. Котляревського. Кому це найкраще зробити, як не полтавцям? Він тут жив, тут робив, тут і вмер!.. Та про це нічого багато розказувати, – Ви самі добре знаєте. Краще повідаю Вам, що думають полтавці зробити задля святкування. Думка поставити вечір: може, дехто прочита що з Котляревського, дехто гуртом заспіває… Та й тільки б то? Дуже мало! А поставити його невмирущу "Наталку Полтавку" навряд за такий короткий час знайдеться спромога: думка, бачите, святкувати роковини не 29 сього місяця, коли він умер (бо це буде п’ятниця), а 30 – в суботу.
От через це ми і вдаряємось до Вас з нашим великим проханням: запоможіть нам! Ви, либонь, тепер в Харкові – недалеко від нас. По суботах, певне, не граєте. То чи не будете такі ласкаві приїхати до нас – коли не можна буде 30, то хоч у другу суботу, тобто 6 грудня? З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича. Певні, що Ви, завжди одкликаючись щиро на громадські справи, прихилите ухо своє (як каже псалмопівець) і до нашого щирого прохання. Прихиліть його! Запоможіть нам, – наша сило і наша гордість!
Ми вже давно Вас не бачили, давно не доводилось балакати по душі з Вами. Жінка моя аж зубами зацокотіла, як почула, що ми маємо запрохати Вас у Полтаву і що, може, [вдасться] їй побачитись з Вами і побалакати від щирого серця, як колись-то давно балакали. Вона Вам аж до самої землі уклоняється і несказанно радіє, що, може, доведеться побачитися з Вами і набалакатися досхочу. Прихиліть же ухо своє до нашого щирого прохання! Думка, одну справу поставити з Наталки… А може… якщо Ваша ласка та згода, то й усю вистачити можна?
Та не тільки з Вами та з Марком Лукичем, а всею Вашою славною трупою. Порадьтеся, задля цього небагато сили треба: всього 6 душ… Може… може, ми так закуримо з своїм святкуванням, що аж під небо сягне! А це може бути тільки тоді, як Ви нам запоможете.
До вас душею і серцем завжди прихильний
П. Рудченко.
Р. S. Якщо знайдеться зайва годинка – сповістіть мене: чи нам доведеться радіти, чи гіркі утирати? Краще б перше, ніж друге.
Примітки
Вперше надруковано в збірнику «Вінок спогадів про Заньковецьку», стор. 247 – 248. Подається за автографом (Державний музей театрального» музичного та кіномистецтва УРСР у Києві, № 20745).
…вельмишановного Марка Лукича. – М. Л. Кропивницького.
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 452 – 453.