12.02.1901 р. До Сергія Єфремова
| Полтава, 12 лютого 1901 р. |
Вельмишановний добродію!
Давненько вже ношу Вашого листа, та все ніяк не зберуся на його одписати. Не зібрався ж через те, що не маю нічого такого напоготові, щоб заслати до Вашого збірника, котрий маєте присвятити пам’яті Кониського.
Ви пишете, що бажалося б нове. А нового такого, не дуже великого, й нема. Думка, бачте, що задля збірника, в котрий чимало письменників повинно дати свої твори, треба невеличке що-небудь. Таких невеличких праць у мене є дві, на лихо, обіцяні теж задля збірників.
Одна з їх ("Лихо давнє й сьогочасне") призначена задля колись ювілейного збірника пам’яті Котляревського, і досі у когось із вас, киян, безнужно пухне. Якщо вона не потрібна вже задля того збірника (бо століття виходу у світ "Енеїди" давно минуло, а збірника і досі не поданої), то, будь ласка, розшукайте мою рукопись і скористуйте нею задля свого збірника.
Другу рукопись ("Серед степів") я заслав у Чернігів теж задля збірника. Звідти одписували, що нею скористуються, а коли і чи скористуються, – не знаю. Якщо "Лихо" буде не підхоже чим-небудь до Вашого збірника, то можна б скористуватись "Серед степів" – звісно, тоді, як згодні на се будуть чернігівці. "Лихо" я засилав М. П. Старицькому, а ним воно комусь другому передано. До мене доходила чутка, що воно у якогось Лопатецького, котрий поїхав до Петербурга. Розшукайте, добродію, моє "Лихо" та й скористуйтесь, бо так воно, вилежуючись, не забариться і постаріти.
Що ж до видання усіх моїх творів, то я не знаю, як би то це краще зробити. Мені здається, що їх би треба видавати окремними податками аркушів в 20 кожний.
В перший краще б усього пустити не дуже величкі мої твори, коли всі їх пропусте цензура. Задля сього, здається, можна пустити: 1) "Лихий попутав"; 2) "П’яниця"; 3) образки з життя: а) "День на пастівнику" і б) "Батьки"; 4) "Лихо (давнє й сьогочасне)"; 5) "Серед степів" і 6) "Товариші". В "Товариші" перехрещено "Лихі люди"; вони були подані колись до цензури, то з-за їх такого клопоту, кажуть, нароблено! На велику силу цензура згодилася вернути рукопись, перехрещену червоними чорнилами.
До другого податку можна призначити драматичні твори: 1) "Перемудрив", 2) "Лимерівну" і 3) "Згубу".
В третій – переклади: 1) "Король Лір" (з Шекспіра); 2) "Дума про Гайявату" (з Лонгфелло).
Тим часом, може б, я викінчив задля четвертого податку "Повію". Що ж до "Волів" – їх треба перехрестити в "Пропаща сила" або "Пропащі люди", – то друкувати їх можна буде тільки тоді, як мій брат на се погодиться. Сповістіть, як ви думаєте про цей план видання. З щирим поважанням
П. Рудченко.
Писати до мене краще всього по такій адресі: Полтава, казенная палата. Афанасию Яковлевичу Рудченко.
Примітки
Друкується вперше за автографом (ф. 5, № 294).
Вашого збірника… – йдеться про «Літературний збірник, зложений на спомин Олександра Кониського (1836 – 1900)», К., 1903.
…у якогось Лопатецького… – О. Г. Лотоцький (1870 – 1939), публіцист і громадський діяч, один з засновників видавництва «Вік». Жив і працював у Петербурзі,
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 470 – 471.